Проповідь на 27-му неділю після Св. Духа

 Dорогі Брати і Сестри! Так уже створена природа людини, що після тяжкої праці ввечері людина така змучена й ослаблена, що мусить лягти й відпочити. Це -закон Божий і закон природи. Вже після падіння першої людини, Адама, в гріх Господь сказав: "Віднині будеш працювати в поті чола на хліб насущний." Але людина потребує відпочинку не тільки для свого тіла, а також потребує його і для душі, щоб набратися сил і охоти до дальшої праці, до боротьби зі щоденними труднощами. Такими днями для відпочинку у всіх народів є дні свят. Стародавні греки й римляни мали свої свята, які вони шанували так, як і наші предки - українці - перед прийняттям християнства Святим князем Володимиром. Поклонялися різним божкам.

Жиди святкували суботу - "шабаt" - та інші свята й святкують їх і по цей день. Але апостоли постановили, після Вознссіння Господнього, святкувати в неділю. Чому? Бо в неділю Отець Небесний закінчив творити світ, пересвідчившись, що все, що Він створив, гарне й досконале. В неділю воскрес Христос із гробу. В неділю зійшов Святий Дух на апостолів. Жиди відвернулись від Христа, то й Господь відвернув обличчя від них. А неділя встановлена як свято з ласки Божої.

Жидівська верхівка - фарисеї - наскрізь фальшиві і злобні люди. Облуда, самолюбство й гордість - їх головні гріхи, що породили багато ще інших гріхів. Марні були старання Ісуса Христа навернути жидівських фарисеїв на шлях істинний, даремно Він їх ганьбив за гордість і зарозумілість! Нічого не помогло: замість того, щоб прийняти Божественну науку Небесного Вчителя, вони воліли лишитися такими підступними, як були перед тим. Вони ще більше зненавиділи Ісуса, до такої міри, що почали оскаржувати Його і допровадили до того, що Його було розіп`ято...

Про один приклад нападу фарисеїв на Христа розповідає нам Свята Євангелія нинішньої неділі. Святкового дня оздоровив Ісус одну тяжко недужу жінку. Хто з чесних людей міг би осудити Ісуса за такий шляхетний вчинок?! Але знайшлись фарисеї з такою диявольською вдачею, що устами старшини засудили це милосердне діло. Замість того, щоб закликати людей до вдячности Ісусові, вони почали під`южувати людей до ненависти, мотивуючи це тим, що Ісус, мовляв, зневажає свято. Яка ж велика була злоба й підлість фарисеїв проти Сина Божого! І ніхто з народу не обізвався на захист Христа. Чому?! Бо ніхто не мав відваги протиставитися фарисеям зі страху перед ними - ніхто, на превеликий жаль, не відважився посвідчити правду!

Правду про нашу Святу Автокефальну Українську Православну Церкву, правду про Христа й Його науку всі ми, діти українського народу, повинні завжди і всюди відважно боронити! Бо хто інший буде нашу віру, нашу правду боронити?! Правди ці проголошують ті, що християнами називаються!

Що так, а не інакше має бути, дав нам приклад сам Христос: він одразу спростував обвинувачення фарисеїв, бо його чисте і святе серце не зносить диявольської облуди, як ясне й тепле сонечко не зносить пітьми. "Лицеміри! - закричав Спаситель у своїм священнім гніві. - Чи кожний із вас в суботу (у святковий день) не відв`язує свого осла чи вола з ясел і не веде його напоїти?! А чи не треба було... визволити цю доньку Авраама від її тяжкої вісімнадцятилітньої недуги в день суботній?!" Фарисеї не сподівались такої відважної відповіді, а почувши її, засоромились, як каже Свята Євангелія. І не диво, бо Христос прилюдно виявив їхню облуду. Після цього замовкли фарисеї і тишком-нишком повтікали, бо земля під ними горіла...


Ось такою, за прикладом Христовим, має бути оборона нашої прабатьківської віри! На жаль, таких відважних оборонців нашої віри й нашої правди в нинішні часи не так багато, їх треба зі свічкою шукати. А нинішні часи конче потребують відважних речників Христової Правди! Куди б ми не глянули-скрізь повно ворогів нашого народу й ворогів нашої Церкви, тих новочасних фарисеїв, що нібито із шляхетними намірами всіми, навіть підлими засобами підкопуються під нашу правду. Вони це роблять і усною агітацією, і писанням у різних газетах. На жаль, це роблять і навіть наші брати по крові. Це дуже негідна робота! Цим способом пробують розвалити нашу Церкву!

В давню давнину, на початках Христової єдиної Церкви, коли вона була ще в самих початках організації, захотіли поганські володарі знищити її ще в зародку. Почалось криваве переслідування, що тривало яких 250 років. В той час загинули тисячі християн. А уже в наші часи мільйони нашого народу загинули в "червоному раю" за віру святу і за свою українську правду. Чому такі переслідування?! Бо між первісними християнами було велике одухотворення, небувала відвага й сміливість у визнанні і обороні віри Христової. Кожен тодішній християнин почувався духовим силачем, якого не може зламати буря переслідувань. Отак є подібно з нашим народом, який понад три століття страждав у ярмі "старшого брата".

Наш нарід, як і перші християни, перстривав ворожі переслідування, смерть і каторгу, але не зламався, тепер відживає й відростає новим поколінням, що мужньо постоїть за Христову Божу правду і за правду нашого вимученого народу. Як сказав наш талановитий поет Шашкевич - "Очі мені вирвеш і душу мені вирвеш - та не вирвеш любови і віри!" А кожна крапля крови мученика - то насіння, з якого зростають сотки й тисячі нових борців за правду і волю нашого народу!

Дорогі Брати і Сестри! Ще раз хочу звернути вашу увагу на слова Святого Письма: "Пам`ятай день святковий святкувати!" Як же ми, православніхристияни, маємо святкувати неділі й свята? Ми повинні добре знати й пам`ятати, що в ці святкові дні треба відкласти всяку тяжку працю й віддати Богові подяку, приходячи на Святі Богослужби, віддати "Богові Боже", подякувати за всі ласки і щедроти, які Він зсилає на нас і наші родини, на наш рідний край. А віддавши Богові хвалу, ми можемо вдома робити, що конче потрібно, без чого не можна обійтись. Але, крім тяжкої роботи, в неділю треба відмовитись ще від чогось: від гріхів.

Блаженний Августин каже: "Той праведно вшановує неділю, хто не грішить". Щоб наша неділя була Богові мила, щоб людина могла колись на Божому Суді сказати: "Боже, я святкував Твій день!", треба конче стриматися від тяжкої праці, а так само й від гріха.

Нехай же свята неділя буде щасливим днем, днем відпочинку душі й тіла нашого, щоб ми могли заслужити на ласку і благословення Отця, і Сина, і Святого Духа! Амінь.

о.Прот. Теодор О. Форостій

Źródło: uaoc.net

Odsłon: 892